02/12/2012
0Читачі нашої газети повідомили, що недалеко від санаторію «Теплиця», в районі заказника Виноградівського лісгоспу, проводяться якісь будівельні роботи. Знаючи з досвіду спілкування з лісівниками, що будь-які будівельні роботи на території лісового господарства можуть проводитися тільки з дозволу, якщо не республіканського, то обласного рівня, ми вирішили перевірити спочатку дійсно ведуться такі роботи.
Позаминулої суботи навідалися на вказану територію, що знаходиться відразу за шлагбаумом, де висохле штучне озеро із дерев’яним стовпом-скульптурою, залишками минулих, ще за радянських часів, естетичних зусиль по влаштуванню культурного відпочинку громадян. І відразу виявили, що шлагбаум зламаний, а піднявшись трохи вище по напівзруйнованій асфальтовій дорозі з свіжими слідами вантажівок чи іншої техніки, побачили трьох людей, які справа від дороги поралися на розчищеній від лісу ділянці. Молодий чоловік пояснив, що їх бригада (з п’яти чоловік) із Батьова. Що вони вимостили джерело, а трохи далі закопали накопичувач, з якого мотором джерельну воду аж в санаторій «Теплиця». Сказали, що працюють тут більше місяця і керує ними Дмитрович, який кожного тижня платить їм по 1000 грн. за роботу. «А що, краще на заводі в Берегові працювати? Таку роботу важко десь знайти» – навів на ламаній українській мові беззаперечні аргументи молодий будівельник.
У понеділок зранку ми вже були в Держлісгоспі (з яким у газети договір про співпрацю) з надією розвіяти останні сумніви щодо незаконної діяльності в межах заказника. Але спочатку наштовхнулися на оцю ось червону машину, яка блокувала вхід на подвір’я установи. Ми вперше бачили, щоб хтось так паркувася. «Чи не заблоковано тут Василя Омеляновича – молодого директора лісгоспу» – подумали ми, стурбовано оглядаючи густий ряд дорогих іномарок, що стіною підпер кований паркан підприємства. Тривога наша підсилилася , коли ми підійшли до дверей приймальні і побачили велику кількість людей під дверима. Всі очікували зустрічі з директором, бажали вирішувати якісь виробничі питання, але до директора нікого не допускали. Секретар сказала, що Василь Омелянович «дуже й дуже зайнятий», що в нього «люди з Києва». Що за люди і коли буде відновлено допуск до тіла, метушливі очі і вкрадливий голос секретаря не повідомили. Збентежені ми вийшли з приймальні і… не знайшли під дверима юрби, тільки двох хлопців, явно не працівників підприємства. «А де всі інші?». «Напевно, пішли в ліс, а що тут ловити». Хлопці пояснили, що вже більше години чекають, щоб директор підписав їм угоду на вирубку лісу. Їх знервовані обличчя свідчили, що безпека пана Агія їх найменше зараз цікавить.
А ось ми таки стурбувалися. Нагадаємо, що Василь Омелянович обійняв посаду директора тільки два роки тому. Зігнавши із стільця досвідченого і битого Кібелбека, струсивши ще й порох із сідалища у вигляді зятя Ярослава Івановича, який за задумом старого можновладця мав успадкувати корону, Василь Омелянович засукав рукава і взявся за роботу… і відразу досяг запаморочливого результату – перше місце в обласному рейтингу, яке підприємство утримує другий рік поспіль. І це вперше за історію Виноградівського лісгоспу. Фотографія Василя Омеляновича в газеті «Чорна Гора» з булавою в руках (трошки схожого на молодого Януковича) облетіла район. Згодом, одною рукою, борючись за виконання плану, підвищуючи зарплати працівникам, попутньо їх скорочуючи, вводячи новації, налагоджуючи камери спостереження по всім кабінетам, іншою рукою змушений був боротися з інтригами, розв’язувати вузли чорних задумів супротивників, зустрічати і проводжати комісії, які зачастили на скарги недоброзичливців. Ми навіть закрили очі, коли Василь Омелянович вивісив прапор регіонів і в газеті став агітувати за Бушка, чим до болю нагадав Кібелбека, який агітував за Медведчука. Зрозуміло, що ці хлопці вночі ще й до дерева прив’яжуть. А вже з роботи звільнити, з тої омріяної посади, таким трудом вистражданої, можуть без жодних сентиментів ні щодо «перехідної булави», ні щодо інших подібних дрібниць. От ми і розхвилювалися за розумного, чистого, скромного, непитущого пана Василя, доброго християнина, який, до речі, кожної неділі до церкви ходить. Може прийшли оті «києвські» і тиснуть на простодушного молодого чоловіка із Шаланок, спокушаючи, ламаючи характер, поганячи душу, вимагаючи все нових і нових поступок. А він, бідний, бореться, намагаючись не продатися, зберегти честь, совість, гідність ну і так далі… і як воно буде далі, тільки ліс знає та небо над ним. Знаєте, які думки в наш час можуть прийти надивившись передачу «Знак оклику» по ТВІ.
Але ми з вами, дорогі наші читачі, трошки відволіклися від основної теми. Нам хоч і прикро, і тривожно, але може не все воно так, як нам здалося. Може той пан Агій одного тільки й прагнув у своєму житті, щоб могти зібрати юрбу під кабінетом, «бо начальник зайняті».
А щодо будівельної активності в лісі, ми з сайту райради дізналися про проект рішення «Про погодження клопотання ТзОВ «Аква-термал-22». В ньо-му йдеться про «от-римання спеціального дозволу на користування надрами, а саме: геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислову розробку родовищ корисних копалин – джерела «Олегівське», ділянки Олегівського родовища слабомінералізованих вод». Але це тільки проект рішення. Саме ж рішення районною радою прийняте не було по тій простій причині, що сесія ще не відбулася (пам’ятаєте, період тої передвиборчої лихоманки, яка трусила нашу місцеву владу). Ми зв’язалися по телефону із керівником ТзОВ «Акватермал-22» Дмит-ром Дмитровичем Гогольом і спитали його, на якій підставі вони проводять роботи біля джерела, якщо немає не тільки обласного, але ще й районного рішення, які згідно закону ст.10 Кодексу України «Про надра», керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 р. №615 «Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами», необхідні. Дмитро Дмитрович повідомив, що в них є дозвіл ще з 2005 року, а роботи, які підприємство провело, назвав «розчисткою санітарної зони». Ми попросили показати ті документи, якими підприємство керувалося, виконуючи будівельні роботи. Дмитро Дмитрович пообіцяв, але на зв’язок не вийшов. Для більшої ясності інформуємо, що ТзОВ «Акватермал-22» відноситься до групи підприємств, які обслуговують санаторій «Теплиця», власником якого є пан Уваров. У свою чергу санаторій (часто безкоштовно) обслуговує наших місцевих вельмож, «має з ними «тісні дружні стосунки». Може тому ні директор лісгоспу, ні райдержадміністрація, ні райрада зовсім не стурбувалися беззаконною діяльністю пана Уварова. А може це тільки початок, коли жодних дозволів на ту чи іншу діяльність «для відповідної категорії людей» вже й не потрібно буде? А воно й справді – хто тобі, простий українцю, сказав, що «надра» і все, що навколо, твої?
