03/03/2021
0Тенденції останніх років і прогнози.
За даними досліджень, проведених Європейським тематичним центром з пом’якшення наслідків зміни клімату та енергетики (ETC/CME), енергетична система ЄС за останні кілька років показує швидку декарбонізацію. Однак, для досягнення кліматичної нейтральності до 2050 року необхідне подальше скорочення викидів. Значним джерелом доходів для підтримки інвестицій в кліматичні програми стає продаж дозволів на викиди на аукціонах.
Тенденція на скорочення
Загальні викиди в період з 2018 по 2019 рік від стаціонарних установок, охоплених Системою торгівлі викидами ЄС (EU ETS), знизилися на 9,1%. Це стало найбільшим падінням за десятиліття, що обумовлено значним скороченням використання вугілля для виробництва електроенергії. За результатами 2020 року очікується подальше скорочення, зокрема, й через вплив пандемії Covid-19 на економіку ЄС. Згідно з поточними і запланованими заходами, в ЄС прогнозують, що викиди будуть продовжувати знижуватися в найближче десятиліття, хоча і значно повільнішими темпами, ніж раніше. Однак, ці прогнози не враховують деякі з нещодавно запланованих заходів, а також скорочення, вже досягнуте в 2019 році, або вплив коронакризи в 2020 році.
Між тим, у той час, як кількість дозволів на викиди, виставлених на аукціонах 2019 року, скоротилася на 36%, більш високі ціни на вуглець дозволили збільшити виручку від них на 447 млн євро в порівнянні з 2018 роком. Ціни на квоти зростали, в середньому, з 15,5 євро за тонну в 2018 році до 24,7 євро за тонну в 2019 році.
Нагадаємо, що EU ETS – найбільша у світі система торгівлі викидами, і є однією з основних складових кліматичної політики ЄС. EU ETS базується на Директиві ЄС щодо торгівлі викидами 2003/87/EC.
Вугілля втрачає позиції
Сьогодні EU ETS покриває близько 40% загальних викидів парникових газів в ЄС. Вона встановлює обмеження на викиди в результаті діяльності з інтенсивним викидом (наприклад, виробництва електроенергії і тепла, цементу, чавуну і сталі, нафтопереробки та іншої промислової діяльності) і авіації. В рамках обмеження компанії можуть скоротити свої викиди і торгувати квотами на викиди, щоб домогтися скорочення викидів парникових газів із найменшими витратами.
За даними звіту ETC/CME, викиди парникових газів від стаціонарних установок знизилися з 1682 мегатонни еквіваленту діоксиду вуглецю (Mt CO2e*) у 2018 році до 1530 Mt CO2e у 2019 році, тобто на 9,1%. Це є найбільшим падінням викидів із 2009 року. А в порівнянні з 2005 роком, у 2019-му викиди скоротилися на 35%.
Установки спалювання (в основному електростанції) відповідальні за 60% викидів EU ETS. Ця активність є основним чинником зниження, що спостерігається з моменту запуску системи. Так, лише в період з 2018 по 2019 рік викиди від них знизилися на 12,9%, у той час як з початку третього торгового періоду (2013 рік) викиди знизилися на 28%.
Фахівці пояснюють зниження викидів у період з 2018 року по 2019 рік значним зменшенням кількості електроенергії, виробленої з вугілля, на тлі збільшення ціни на CO2 та частки відновних джерел енергії в загальному енергопостачанні ЄС. У багатьох країнах-членах також спостерігається активний перехід з вугілля на природний газ.
Лідери скорочення
Значне скорочення викидів від спалювання викопного палива було зареєстровано в декількох країнах, зокрема, в Ісландії (-77%) та Естонії (-47%). На три країни-члени припадає більше половини скорочень викидів, пов’язаних зі спалюванням, у 2019 році:
• Німеччина (-54,2 млн тонн);• Польща (-15,6 млн тонн);• Іспанія (-15,4 млн тонн).
У Німеччині та Польщі електроенергія, вироблена з вугілля, поступилася місцем природному газу, вітрової енергії та імпорту з сусідніх країн, тоді як в Іспанії вугілля було частково витіснене природним газом і меншою мірою збільшенням вітрової та ядерної генерації. Разом з тим, у п’яти країнах-членах (Австрія, Бельгія, Мальта, Люксембург і Хорватія) спостерігалося збільшення викидів, пов’язаних зі спалюванням, при цьому Бельгія і Хорватія – єдині країни, де збільшилася кількість електроенергії, виробленої з вугілля.
Експерти відзначають, що зміни у викидах значно відрізняються не лише в розрізі країн-членів, але й виду діяльності, в основному відображаючи різні зміни в продуктивності, енергоефективності та використанні біомаси та відходів як джерела енергії.
Що стосується авіаційного сектору, то авіакомпанії, що виконують рейси всередині ЄС, повинні брати участь у EU ETS. Так, у 2019 році авіаційні викиди, що охоплюються EU ETS, становили 68,2 млн тонн CO2e. Це більше на 1% у порівнянні з 2018 роком та пов’язано із зростанням попиту на авіаперевезення. Разом з тим, пропозиція квот на викиди авіації (EUAA) скоротилася на 1,8%. Як наслідок, загальна пропозиція EUAA покрила тільки 53% попиту, а інші оператори купували викиди на вуглецевому ринку.
Національні прогнози потребують корегування
Національні прогнози вказують на недостатнє скорочення для досягнення цілей 2030 року. Так, ще в 2019 році країни-члени ЄС представили свої власні прогнози викидів парникових газів, 13 з яких надали оновлену інформацію в 2020 році. Однак, на думку фахівців ETC/CME, аналізуючи національні прогнози викидів необхідно враховувати низку застережень, оскільки вони:
• відображають тільки заходи, прийняті або заплановані до початку 2019 року (у більшості країн-членів);
• не беруть до уваги зниження викидів, що спостерігалося в 2019 році, а також наслідки заходів, прийнятих для боротьби з пандемією Covid-19, які, як очікується, значно скоротять показники викидів як за підсумками 2020 року, так і в наступні роки;
• не враховують вплив потенційного збільшення амбіцій EU ETS до 2030 року.
З урахуванням цих аспектів, згідно з прогнозами країн-членів, очікується, що до 2030 року викиди скоротяться лише на 33–40% у порівнянні з 2005 роком, у залежності від реалізації додаткових заходів. Таким чином поточна мета ЄС щодо скорочення викидів на 43% до 2030 року, ймовірно, не буде досягнута. Крім того, через пандемію Covid-19 показники викидів за 2020 рік після їх підрахунку, скоріш за все, будуть нижче прогнозованого скорочення на 40%.
Між тим, 17 країн-членів все ж очікують зниження своїх викидів у період до 2030 року, в основному за рахунок зростання використання відновних джерел енергії і поетапної відмови від вуглецево-генеруючих потужностей. Однак решта прогнозують, що їх викиди збільшаться – або через заплановану поетапну відмову від ядерних енергопотужностей, які будуть замінені на викопне паливо, або через збільшення вуглецевого виробництва енергії чи інших процесів.
Іншою причиною потенційного збільшення викидів є очікуваний більш високий рівень попиту на електроенергію через електрифікацію в секторі транспорту та будівництва. Якщо цей додатковий попит не буде підтримуватися аналогічним зростанням виробництва електроенергії з відновних джерел, це також може призвести до збільшення викидів.
Втім, картина, яка вимальовується згідно з національними прогнозами, може змінитися в 2021 році. Очікується, що Єврокомісія запропонує посилити заходи для досягнення поставлених раніше цілей ЄС щодо скорочення викидів на 2030 рік і кліматичної нейтральності до 2050 року, а країни-члени – скорегують свою кліматичну політику.
